Історія села

Фото на тему Історія села Фото на тему Історія села

Перший голова Яполотської сільської ради - Прус Василь Йосипович

Фото на тему Історія села

Другий голова Яполотської сільської ради Онищук Анатолій Кирилович

Фото на тему Історія села Фото на тему Історія села

Третій сільський голова - Крока Леонід Зотович

Фото на тему Історія села

Четвертий сільський голова - Крока Михайло Іванович

Фото на тему Історія села

П'ятий сільський голова - Боришкевич Михайло Андрійович

    Історична довідка

 Яполоть

            Перша згадка про село датується 1577 роком. Існують перекази, що в ХУІІ ст.. відбулося дві великі битви  з турками в урочищі «Турієво» і «Турна». Від турецького розгрому і зостались кургани – могили, а місця боїв назвали: одне Турієво, друге – Турна. Жителі населеного пункту переказують, що в давнину село було на хуторі, який називається Старина. Перед ним лежало болото, на місці якого нині мокрий луг. 

              Населення із Старини поступово почало поселятись за це болото.       Від переселення «За болото» виникає назва Заболоть - Яболоть- Яполоть.

       Як свідчать архівні дані в 1799 році в селі була побудована церква  в ім.»я Святого Великомученика Георгія. Церква була дерев»яною, міцною, на кам»яному фундаменті. При ній знаходилася дзвіниця.

         У січні 1944 року через село Яполоть переходив фронт. Німецькі солдати, боячись, щоб дзвіниця не стала спостережним пунктом наступаючих радянських військ, спалили  не тільки дзвіницю, а й церкву. Відтоді майже на півстоліття у селі замовк церковний дзвін. Яполотьці змушені були відвідувати храми в сусідніх селах - у с. Збуж та Жалин. Віруючі мріяли про будівництво своєї церкви. І тільки в 1992 році на місці старої церкви , яка була спалена німецькими загарбниками, за рахунок коштів прихожан, збудовано новий Божий храм.

          06 серпня 2004 року рішенням сесії сільської ради №86 було затверджено символи села  Яполоть.

Герб: являє собою щит розділений горизонтально на дві половини 3:2 верхня – золота, на якій розміщено три перехресні стріли червоного кольору та курган зеленого кольору, нижня – синього кольору, Кольори символізують: золотий – сільське господарство, зелений – лісове господарство, синій – р. Горинь. Курган та стріли історічне минуле цього краю.

Прапор: квадратне полотнище розділене вертикально на три рівні частини, права і ліва – синя, середня – золота на якій розміщено три червоні стріли. Хоругва несе в собі елементи герба.

       В наш час у селі є сільська лікарська амбулаторія, сільський будинок культури,  загальноосвітня середня школа І- ІІІ ступенів, публічно – шкільна бібліотека, поштове відділення,  шість магазинів, один кафетерій,  працюють два цехи по обробітку каменю.

Жалин

Перша згадка про населення відноситься до 1776 року, коли була збудована церква  Правображенія Господня на кошти колишньої поміщиці  Констанції Томашевської.

          Про назву села ходять легенди. Колись на цьому місці було велике озеро, але висохло і на благодатні землі почали переселятись люди. Дійшли слухи про це і до панів, і приїхав сюди якийсь панок Жилин. Ніби добрий панок, але згодом виїхав. А на його місце прибув  інший, дуже жорстокий. Люди жаліли за попереднім і ніби від того почали самі себе називати жалинцями. Ото , мовляв, звідти й назва села  – Жалин.  Інша версія так трактує цю назву. Хлібороби на своїх ланах вирощували жито, пшеницю, усяку інншу пашницю. Оскільки урожай збирали серпами ( жали), той село назвали Жалин .

      З 1921 року село, як і весь наш край, належав Польщі. Селяни продовжували трудитися на землі, але дехто вже виходив на заробітки в Янову Долину бити камінь або на лісорозробки.  У вересні 1939 р. дуже швидко утвердилася радянська влада. Але 29 червня 1941 року в село увійшли гітлерівці. Настали  чорні часи окупації. На щастя Жалин не дуже постраждав. Але багато  односельців не повернулося з війни. В селі діяв загін УПА і через це багато селян загинуло від рук  енкаведистів.

  19 січня 1944 року в село вступила Червона Армія.15 жовтня 1949 року почали насильно зганяти в колгосп.1950- створено колгосп імені М.Хрущова, пізніше «Зоря».

                         В наш час у селі є  загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, фельдшерсько-акушерський пункт, сільський клуб, публічно- шкільна бібліотека, 4 магазини, один кафетерій, фермерське господарство «Россава»

Збуж

Село Збуж під назвою Збуга, як вотчина дворянина Петра Турчиновича згадується в акті від 1545 року, в списку Луцького замку в числі городень якого згадується і городня пана Турчиновича із «Сбуга». Народні перекази стверджують, що люди, які жили за бугом, рятуючись від татар і турків, тікали на схід. Одна група таких втікачів облюбували місце , оселилася на підвищеному лівому березі річки Горинь. Від переселення із-за Буга поселення назвали Збуж. В селі є дерев»яна церква, орієнтований час будівництва якої початок ХУІІІ століття.

         В даний час у селі є школа початкових класів при Яполотській ЗОШ І-ІІІ ступенів, фельдшерсько-акушерський пункт, сільський клуб, публічно- шкільна бібліотека, три магазини.

Волиця

               Перша письменна згадка  зафіксована в 1620 році. Назва Волька Жалинська задокументована у 1890 році. За Польщі село називалося Вулькою (1927 рік). Існує переказ , що село заснували мешканці сусіднього Жалина за велінням поміщика. Адже землі було зручніше обробляти тоді, коли вона неподалік  двора. Напевно , має рацію мовознавець із Рівного Япура, що назва Волиця не випливає із слова «Воля» - свобода. Коли виникла необхідність освоювати незаймані, тобто вільні землі, феодали почали всіляко заманювати на них кріпаків, звільняючи їх на певний період від податку «Така воля» нерідко дорого коштувала переселенцям, якщо грунти траплялися поганими для обробітку і не родючими.

 На даний час у селі є сільський клуб, три магазини, фермерське господарство.

                                   

                          Керівництво сільської ради

 

Першим сільським головою був Прус Василь Йосипович 1923 року народження. Отримав ордени :"Червоної зірки", "Вітчизняної війни І". Медалі: "За відвагу", "За перемогу над Германією у ВВВ", "За доблестный труд"

    З 22.04.1966р. до 01.07.1982р. працював на посаді голови Яполотської сільської ради Онищук Анатолій Кирилович (16.10.1937 р.нар.) 

    З 01.07.1982 - 1987 рр. сільським головою було обрано Кроку Леоніда Зотовича.

    З 1987 - 2000 рр на посаді сільського голови Яполотської сільської ради працював Крока Михайло Іванович ( був сільським головою впродовж 2 скликань)

    З 2000 по 2015 рр. сільським головою Яполотської сільської ради впродовж 3 скликань обирався і працював - Боришкевич Михайло Андрійович.

    Нині на посту голови Яполотської сільської ради працює Комар Марія Євгеніївна.